Коли мова йде про звукознімачі для гітари або іншого струнного інструменту, використовують традиційний індукційний (електромагнітний) або п'єзоелектричний датчик. Ю. Степаненко в журналі "Радио" №10, 1970р. запропонував зовсім інший спосіб перетворення механічних коливань струн гітари в електричний сигнал. Пристрій цікавий тим, що його можна застосувати і до будь-якого іншого інструменту з металевими струнами, наприклад до контрабасу.
Датчик, схема якого запропонована на Мал. 1, являє собою високочастотний генератор. У якості конденсатора контуру генератора використаний конденсатор, утворений з'єднаними із загальним проводом сталевими струнами гітари і кількістю обкладинок, виконаних на платі з фольгованого гетинаксу (Мал.2). Частотний детектор зібраний на діодах Д1, Д2 за звичайною схемою детектора відносин.
Всі деталі датчика розміщені у латунному корпусі розміром 70х45х15мм, який є одночасно екраном. Датчик встановлюють під струнами на відстані 15-30 мм від бріджу. Фольговані ділянки розташовують паралельно струнам на відстані не менше 3 мм.
Фольговані ділянки плати з'єднують між собою з протилежного боку короткими провідниками. Загальний дріт припаюють до котушки індуктивності L1.
Котушка L1 намотана на каркасі діаметром 8 мм, котушки L2, L3, L4 - на загальному каркасі діаметром 10 мм. В якості осердя застосовані стрижні з фериту марки 100НН. Дані котушок наведені в таблиці.
Для котушок L2, L3, L4 потрібно виготувати каркас діаметром 10 і довжиною 35 мм. Він може бути склеєний з картону, цупкого паперу (в кілька шарів) або виточений з будь-якого ізоляційного матеріалу (органічного скла, текстоліту та ін.).
Спочатку, відступивши на 3-4 мм від краю каркаса, намотують обмотку L2 (18 витків дроту ПЕЛ 0,31), укладаючи дріт виток до витка. Посередині цієї обмотки, поверх неї, на паперовому кільці намотують обмотку L4 (4,5 витка дроту ПЕЛ 0,15). Потім, відступивши від крайнього витка обмотки L2 на 5 мм, укладають витки обмотки L3. Намотування здійснюють виток до витка двома разом складеними дротами ПЕЛ 0,2-0,27. Всього намотують 8 витків. Кінці з'єднують так, як показано на Мал.3.
При такому способі намотування обмотка L3 виходить симетричною відносно обмотки L2, що дуже важливо для роботи детектора відносин. Так як половини обмотки L3 з'єднані послідовно, то загальна кількість витків в ній виходить 16.
Сигнал з датчика подається на підсилювач екранованим кабелем.
Правильно налаштований датчик має рівномірну частотну характеристику і діапазон відтворюваних частот від 16 до 25 000 гц, абсолютно не чутливий до зовнішніх магнітних полів. З повним екрануванням і хорошою розв'язкою по ланцюгах живлення не створює радіо-перешкод.
Датчик, схема якого запропонована на Мал. 1, являє собою високочастотний генератор. У якості конденсатора контуру генератора використаний конденсатор, утворений з'єднаними із загальним проводом сталевими струнами гітари і кількістю обкладинок, виконаних на платі з фольгованого гетинаксу (Мал.2). Частотний детектор зібраний на діодах Д1, Д2 за звичайною схемою детектора відносин.
Всі деталі датчика розміщені у латунному корпусі розміром 70х45х15мм, який є одночасно екраном. Датчик встановлюють під струнами на відстані 15-30 мм від бріджу. Фольговані ділянки розташовують паралельно струнам на відстані не менше 3 мм.
Фольговані ділянки плати з'єднують між собою з протилежного боку короткими провідниками. Загальний дріт припаюють до котушки індуктивності L1.
Котушка L1 намотана на каркасі діаметром 8 мм, котушки L2, L3, L4 - на загальному каркасі діаметром 10 мм. В якості осердя застосовані стрижні з фериту марки 100НН. Дані котушок наведені в таблиці.
Для котушок L2, L3, L4 потрібно виготувати каркас діаметром 10 і довжиною 35 мм. Він може бути склеєний з картону, цупкого паперу (в кілька шарів) або виточений з будь-якого ізоляційного матеріалу (органічного скла, текстоліту та ін.).
Спочатку, відступивши на 3-4 мм від краю каркаса, намотують обмотку L2 (18 витків дроту ПЕЛ 0,31), укладаючи дріт виток до витка. Посередині цієї обмотки, поверх неї, на паперовому кільці намотують обмотку L4 (4,5 витка дроту ПЕЛ 0,15). Потім, відступивши від крайнього витка обмотки L2 на 5 мм, укладають витки обмотки L3. Намотування здійснюють виток до витка двома разом складеними дротами ПЕЛ 0,2-0,27. Всього намотують 8 витків. Кінці з'єднують так, як показано на Мал.3.
При такому способі намотування обмотка L3 виходить симетричною відносно обмотки L2, що дуже важливо для роботи детектора відносин. Так як половини обмотки L3 з'єднані послідовно, то загальна кількість витків в ній виходить 16.
Сигнал з датчика подається на підсилювач екранованим кабелем.
Правильно налаштований датчик має рівномірну частотну характеристику і діапазон відтворюваних частот від 16 до 25 000 гц, абсолютно не чутливий до зовнішніх магнітних полів. З повним екрануванням і хорошою розв'язкою по ланцюгах живлення не створює радіо-перешкод.
Немає коментарів:
Дописати коментар