середа, 27 грудня 2017 р.

The Fuzz '64

   В розповіді The Ventures Sound - That Light Fuzz було теоретично розлянуто гітарне звучання шестидесятих групи The Ventures. Цього разу мова піде про практичне створення того самого "that light fuzz". Як вже було сказано, можна зробити багато різноманітних схематичних рішень для отримання цього звуку, це може бути спеціально підібраний ланцюг з окремих девайсів, таких як: вхідний буфер, бустер, фаз, еквалайзер та інше. Звісно, зручніше коли це організовано в одній педалі для отримання конкретного звучання, що теж не обмежується єдиною схемою. Той варіант, що я запропоную, створений шляхом багатьох експериментів спираючись виключно на слух. Не думаю що буде доречно робити порівняльний спектральний аналіз із записами The Ventures використовуючі інші підсилювачі, мікрофони і т.п., та і "that light fuzz" звучав не всюди однаково на композиціях The Ventures.

   Традиційно для шестидесятих в основі схеми був зроблений спотворюючий контур на германієвому транзисторі p-n-p провідності. Це не принципово для "that light fuzz" оскільки невідомо яку схему використовували The Ventures, але на кремнієвих n-p-n мені не вдалось отримати потрібних результатів.



Layout in PSD format

Resistors
R1, R17 - 1M
R2 - 15k
R3 - 1k
R4, R7 - 39k
R5 - 220k
R6 - 22k
R8 - 10k
R9 - 680 Ohm
R10 - 820 Ohm
R11 - 4,7k
R12, R13 - 470 Ohm
R14 - 560 Ohm
R15, R16 - 2,2k
R18 - 8,2k
R19 - 18k
R20, R22 - 100k
R21 - 300k*

Capacitors
C1 - 47uF 25V (electro)
C2 - 250pF (film or ceramic)
C3 - 10nF (film)
C4, C12 - 1,8nF (film)
C5, C11 - 1uF (film)
C6, C7 - 4,7uF 16V (electro)
C8, C10 - 47uF 16V (electro)
C9 - 220nF (film)

Semiconductors
Q1 - КТ203Б or other (hfe~70)
Q2 - КТ315A or other (hfe~80)
Q3 - МП25Б (hfe~40)
D1 - Д20 or another germanium

Switches
S1 - SPDT, 3PDT stompswitch
S2 - KN3C-103, П2T-1, П2T-5, П2T-18 or another toggle switch DP3T, 3 pin three-position
S3 - 1A11-NF5STSE-B, ТП1-2 or another toggle switch SPDT, 3 pin two-position

   Одразу на вході зроблений пасивний фільтр: R2, C3, C4. Триступінчатий перемикач S2 TONE SWITCH дає змогу обрати тембр сигналу який подається на передпідсилювач на транзисторах Q1, Q2. Саме такий пасивний фільтр, без змінного резистора, ефективно працює для отримання потрібного тембру перед обмеженням сигналу. Також це дає додаткові можливості комбінуючи цей фільтр з положенням ручки тембру на гітарі, або залишаючи ручку на максимумі віддаючи функцію "зрізання" високих частот безпосередньо фільтру.

   Після посилення транзисторами різної провідності Q1, Q2 сигнал подається на спотворюючий каскад на германієвому транзисторі Q3 p-n-p провідності, в резултаті чого відбувається обмеження сигналу (fuzz). Рівень спотворень можна міняти в широких межах змінним резистором R11 GAIN. Крім цього, перемикачем S3 обирається один з двох рівнів посилення сигналу каскадом на транзисторах Q1, Q2, чим маємо два режими роботи фазз-ефекту - LIGHT, або FAT. В режимі LIGHT отримуемо то самий "that light fuzz" різного рівня обмеження в залежності від положення ручки GAIN. В режимі FAT рівень посилення сигналу передпідсилювачем на транзисторах Q1, Q2 значно більший, аж до того, що невелике обмеження відбувається на цьому ж каскаді, в результаті маємо фазз-ефект з більш рівною атакою. Завдяки таким розширеним можливостям схема може бути цікавою не тільки прихильникам звуку The Ventures, хоча розробка була націлена саме на їх звучання в якомога більших різновидах.

   Спотворюючий контур на транзисторі Q3 можна назвати схожим на Fuzzrite, Orpheum Fuzz, або ToneBender 3-Knob. Германієвий дioд D1 служить для компенсації впливу зміни температури на транзистор Q3. На виході встановлені змінні резистори R20 TONE, яким обирається тембр, R22 VOLUME - рівень вихідного сигналу. Якщо є бажання збільшити рівень вихідного сигналу, то опір резистора R21 можна зменшити до 100-200k.

   В якості Q1, Q2 можна використати будь-які малопотужні кремнієві, або германієві транзистори з низьким рівнем шуму та невеликим коефіцієнтом посилення. Але це не стосується Q3! В якості Q3 нажаль я не можу запропонувати великий вибір тразисторів які б давали потрібний резултат. Я випробовував деяку кількіть германієвих транзисторів серії МП13-МП16, МП25, МП39-МП42, але серед них непогані результати можна отримати тільки з МП42Б, а найкращі, на мою думку, для "that light fuzz" з МП25Б.

   Схема чутлива до зовнішніх наводок, тому обов'язково повинна знаходитись в екранованому корпусі. Живлення здійснюється від гальванічного або акумуляторного елементу напругою 9V.





четвер, 23 листопада 2017 р.

D-Drifters-5

Перший (оригінальний) склад ансамблю 60-х:
   Давид Романишин (Дейв Роман, David Romanishyn, Dave Roman) – лідер, акордеон, електричний бас, вокал.
   Антон Романишин (Тоні Роман, Anton Romanishyn, Tony Roman) – електрична гітара, бас, вокал.
   Ігор (Йоґі) Клос (Ihor (Yogi) Klos) – скрипка, мандоліна, перкусія, вокал.
   Михайло (Майк) Клим (Mike Klym) – барабани.
   Андрій Пахолинський (Ел Теннер, Andy Pacholinski, Al Tenner) – саксофон.

У складі ансамблю з кінця 70-х:
   Randy Hiebert – гітара, бас, вокал.
   Bert Dupasquier – барабани, вокал.
   Bill Zulak – альт, вокал.
   Eddy Birkett – барабани.
   Ансамбль D-Drifters 5 організований на початку 1960-х років в місті Вінніпег (Канада). Ансамбль розпочинав свою кар’єру, як гурт, що виконував переважно танцювальну музику, репертуар складався з польок, вальсів та деяких тогочасних рок-хітів. Грали музиканти на різних громадських заходах, вечірках та весіллях у Вінніпезі та околицях.

   Стрімкий злет популярності D-Drifters 5 почався з 1964 року. В цьому році D-Drifters 5 в якості акомпонуючого ансамблю почав виступати з уже популярним на той час дуетом Mickey and Bunny. В 1964 і 1965 роках вони організували кілька успішних турне по українських поселеннях в Манітобі, Саскачевані та Альберті, виступали переважно в малих містечках і сільських околицях. Гладачі Mickey and Bunny отримували найповнішу розважальну програму. D-Drifters 5 найчастіше розігрівали публіку кількома польками. Головну «концертну» частину програми найчастіше вели диктори місцевого радіо. Після концерту аудиторію запрошували залишитися на танці під музику D-Drifters 5.


   Виступи Mickey and Bunny задумувалися як імітації кантрі і рок-н-рольних шоу. Всі виконавці, окрім барабанщика, грали стоячи. Музиканти могли змінювати позиції на сцені, особливо під час виконання сольних партій. Це доповнювалось різноманітними сценічними ефектами, такими як кольорове освітлення, підвищення для барабанів і спеціальні завіси, чого до цього українські ансамблі не робили.

   Хоча D-Drifters 5 були серед перших ансамблів, що додавали електронні звуки до української музики, їхні аранжування та репертуар українських народних пісень і танцювальних мелодій у великій мірі були подібними до традиційного виконання, що однаково добре сприймалось як старшим, так і молодшим поколінням української громади.

   У 1965 році D-Drifters 5 випустили альбом українських танцювальних мелодій, який мав гарний комерційний успіх. За словами Давида Романишина, було продано більше 100 тис. копій альбому по всій Північній Америці, Австралії та Європі. Багато українських танцювальних ансамблів використовували записи з цієї платівки під час своїх репетицій та виступів. Музиканти інших українських асамблів по всій Північній Америці почали переймати стиль D-Drifters 5.

   Ще однією складовою успіху D-Drifters 5 було сприйняття музикантами тогочасних музичних тенденцій. Так, у середині 1960-х років північноамериканська музична сцена зазнала значного впливу музики так званого «британського вторгнення», яскравими представниками якої були The Beatles, The Dave Clark Five, Herman’s Hermits і The Rolling Stones.

   Під цим впливом, у 1965 році ансамбль записав унікальну на той час для української музичної сцени платівку The D-Drifters 5 sing and play Beatles songs…. На платівці були записані доволі вдалі переспіви українською мовою тогочасних англомовних хітів The Beatles та інших гуртів.


   Окрім вдалих переспівів англомовних хітів, музиканти D-Drifters 5 використовували й деякі візуальні образи британської групи. Музиканти носили відповідні костюми, аналогічних тим, які одягали музиканти The Beatles, фотографії та плакати ансамблю також були зроблені так щоб простежувалась аналогія з відповідною атрибутикою The Beatles. Все це сприяло тому, що про D-Drifters 5 починають говорити як про «The Ukrainian Beatles» («Українські Бітлз»).

   Загалом у 60-х роках було видано 6 (?) платівок -Drifters 5, також ансамбль акомпонував при записі на платівки пісень Mickey and Bunny, те деяких інших виконавців.
   3 70-х років популярність D-Drifters 5 знижується, на перші ряди української музичної сцени у Північній Америці виходять нові музичні колективи, які уже творять українську музику з врахуванням нових музичних тенденцій.

   У 1972 році ансамбль якийсь час співпрацював (грав музику до танців) з Українським танцювальним ансамблем з Вініпегу Rusalka Uminian Dance Ensemble of Winnipeg, побував з цим колективом у Англії. Через деякий час після цих гастролів D-Drifters припинив діяльність.

   У 70-х та 80-х роках D-Drifters кілька разів відновлював свою діяльність, склад ансамблю часто змінювався. До кінця 80-х з першого складу ансамблю залишились тільки Дейв і Тоні Романишини. Ансамбль якийсь час виступав під назвою The Dave Roman Band, але з 1991 року ансамбль знову почав виступати під своєю традиційною назвою – D-Drifters.

   На початку 90-х Давид Романишини спробував знову зібрати перший склад D-Drifters 5. Проте він зумів переконати повернутися тільки Івана Клоса. Барабанщик Майк Клим відмовився, він розумів, що час ансамблю уже пройшов і що вони не зможуть відтворити успіхів, яких D-Drifters 5 мав у 60-х, його відповідь була такою: «Я повернусь тільки тоді, коли Джон Леннон повернеться в The Beatles» (на той час уже виповнилось одинадцять років від дня смерті Дж. Леннона).

   Таким чином ансамбль, у складі трьох музикантів з першого складу D-Drifters 5 (Дейв Романишин, Тоні Романишин та Івана Клос), відновив свою діяльність у 90-х. Почалась робота над записом нового матеріалу, виступи на концертах та фестивалях. У 2002 році, після десяти років праці був виданий новий альбом із записами D-DriftersCelebration (MSCD-113).

D-Drifters-5 - Keep A Knockin (1965)

D-Drifters-5 - Farmer John (1965)

D-Drifters-5 - Listen To Me (1965)

D-Drifters-5 - Over And Over (1965)

D-Drifters-5 - Words Of Love (1965)

D-Drifters-5 - Needles And Pins (1965)

   Джерело інформації: http://www.ukrmusic.org

вівторок, 31 жовтня 2017 р.

The Ventures Sound - That Light Fuzz


   Враховуючи те, наскільки група The Ventures прославилася, крім своєї музики, ще й унікальним гітарним звучанням, я вирішив, що варто написати окрему розповідь про це. Мова піде саме про "that light fuzz", про знаменитий і загадковий гітарний звук The Ventures.

   Розпочну з того, що вся інформація, стосовно історичної частини, зібрана з офіційних сайтів, блогів, та просто з розповідей на форумах. Перш за все, мене цікавила кількість інформації, та зачіпок для подальших пошуків способа відтворення того самого звучання гітари. Чого знайти вдалось небагато. На кількох форумах можна побачити теми з питаннями "...that light fuzz, what is it?". Відповіді зазвичай приводять до двох висновків - "that light fuzz" створений способом перевантаження підсилювачів, або використання унікальної fuzz box педалі, схема якої ніколи не була оприлюднена.

   Згадаємо історію створення fuzz box взагалі. Пропускаємо всі випадки коли музиканти отримували спотворення звуку, подібного до фазз, шляхом несправності апаратури, або допомогли їй дійти до цього стану. У данному випадку цікавим є створення fuzz box як окремого транзисторного приладу.

Red Rhodes
   Каліфорнійський стіл-гітарист, сесійний музикант та технік електроніки Orville 'Red' Rhodes у 1961 році (за деякими джерелами у 1960 році) створює схему фазз ефекту для використання у студії звукозапису. Транзисторна схема була розташована у невеликій металевій коробці з ручкою рівня та перемикачем байпас. Ніколи не було її виробничої версії, хоча Red Rhodes зробив декілька, так званих Rhodes fuzz педалей, для інших музикантів. Серед них це - Нокі Едвардс (Nokie Edwards) з The Ventures та Біллі Стренж (Billy Strange). Відомо що Red Rhodes також створив компресор, який теж використовували Нокі Едвардс та Тоні Пелузо (Tony Peluso - гітарист з The Carpenters). На цьому будь яка інформація про цей компресор обривається.

   Першим студійним записом з використанням fuzz box, а конкретніше з Rhodes fuzz, вважається композиція 2000 Pound Bee 1962 року, групи The Ventures. Цей гітарний звук мало нагадує "that light fuzz", до якого The Ventures прийдуть трохи згодом. Я зупинив увагу на композиції 2000 Pound Bee тому, що цей запис зроблений з Rhodes fuzz, і це доведений, практично усіма джерелами, факт. Подальші студійні експерименти The Ventures вкриті загадкою.

   Композиції записані у 1964 році, це - Diamond Head, Walk Don't Run 64, Pedal Pusher та інші, стали яскравими прикладами унікального гітарного звуку, який і отримав свою назву - "that light fuzz". Хочя по студійних роботах The Ventures можна помітити, що вони почали практикувати з подібним звуком ще у тому ж 1962 році (прикладом може бути Green Onions). Крім цього, різновид записів The Ventures з фазз ефектом відрізнявся унікальністью. Це треки, де можна почути більш традиційний фазз, наприклад Needles And Pins чи Bird Rockers, або взагалі неймовірний гітарний звук у The Ninth Wave та Party In Laguna. Які студійні винаходи вони застосовували можна тільки здогадуватись.

   Близький до "that light fuzz" звук можна почути в інших сучасних групах, таких як The Ghastly Ones і Venturesmania, де в обох прикладах головним гітаристом є Garrett Immel. Також у проекті Venturesmania брав участь і Нокі Едвардс. Задати кілька питань стосовно фазз-звучання гітари на кількох композиціях Venturesmania вдалось тільки другому гітаристу - Deke Dickerson, який, нажаль, не пішов на діалог.

   Жодної офіційної інформації безпосередньо від The Ventures про "that light fuzz" відшукати неможливо, окрім випадку, який я побачив на одному з форумів, де ця тема активно обговорювалася. Один з прихильників був на концерті 2007 року, де виступав Нокі Едвардс. Він зустрівся з Нокі і запитав його про плутанину зі звуком на Walk Don't Run '64, On Stage і т.п. Відповідь полягала в тому, що це розробив Red Rhodes на замовлення Нокі Едвардса. Нажаль більше інформації з нього не вдалось витягнути. З цього можна тільки припустити що Нокі Едвардс мав на увазі той самий Rhodes fuzz з яким The Ventures записали у 1962 році 2000 Pound Bee, або зовсім інший фазз-бокс. Можливо Нокі Едвардс просто не став вдаватись у подробиці - скільки було таких замовлень, скільки педалей Rhodes fuzz, або інших, The Ventures використовували напротязі кількох років. Принаймні на альбомі On Stage 1965 року можна почути одразу дві гітари з яскраво вираженим "that light fuzz", а на студійному The Fabulous Ventures навіть бас-гітару.

   Багато прихильників творчості The Ventures намагаються відшукати спосіб відтворення "that light fuzz". Не дивлячись на те, що на сьогоднішній день безліч фазз педалей, як нових, так і репродукцій шестидесятих років, жодна не може дати потрібних результатів. Усі комерційні продукти з приміткою "sixties sound", обо навіть із заявою "The Ventures sound", орієнтовані на практично одноманітний звук, який із The Ventures не має нічого спільного.

   Слова Нокі Едвардса, які були записані у книзі Walk-Don't Run - The Story of the Ventures теж більше викликають питань, ніж дають відповідей: «Транзисторный фазз-бокс, який розробив Red Rhodes, я використовував роками. Ми вбудували його в наш прототип та в підсилювачі Award, і я вважаю що Mosrite також використав дизайн Реда».

   У розповіді про Mosrite Fuzzrite вже було згадано прототип підсилювача The Ventures та Award. Про побудову Mosrite Fuzzrite було також розказано, де було зроблене доопрацювання у вигладі додаткового потенціометра на вході - так званий Pregain. Ідея не нова, але на його мінімальному рівні можна отримати дуже схожий на "that light fuzz" звук. Зі зниженням рівня вхідного сигналу перший каскад працює як фільтр, а звук спотворюється тільки на другому каскаді. Те ж саме можна здобути просто зменшивши Volume на гітарі. Спосіб неефективний у відношенні сигнал/шум. Результат - поява великого рівня шуму транзиста першого каскаду. Я багато експерементував із Fuzzrite, як з версією педалі, так і зі схемою підсилювача Award вносячи у неї невеликі зміни. В результаті цього та у підсумку всієї інформацїї я прийшов до висновку, що не можна бути остаточно впевниним у зв'звязку "that light fuzz" з Fuzzrite чи Rhodes fuzz.

   Як вже зазначалось, частина шукачів вважає, що "that light fuzz" є результатом перевантаження підсилювача. Також зустрічалась версія, що такий звук видає безпосередньо гітара Mosrite Mark 1, але власники цієї ж моделі одразу відкинули таку можливість. Хоча гітара Нокі Едвардса могла бути індивідуально оснащена активною електронікою. Так чи інакше The Ventures найвірогідніше працювали з транзисторною схемою, яка сама здійснювала обмеження, або посилювала сигнал для спотворення наступного каскаду, так званим бустером.

   За характером звучання "that light fuzz" дуже подібний до овердрайву, тому у будь якому випадку, його створення не відрязняеться від класичної для шестидесятих структури (представлена на малюнку), а унікальність полягає у специфічності тембру і широкій динаміці спотворюючого контуру.

   Розглянемо:

   Bridge Pickup - Для правильного відтворення тембру "that light fuzz" обов'язковим є використання тільки одного датчика розташованого біля бріджу.

   Booster Circuit - Гітара підключається до бустера, або требл бустера (treble booster). Він формує тембр, від якого залежить характер спотворень на останньому контурі Distortion Circuit.

   Gain Control - Регулювання рівня сигналу потенціометром. Як правило присутній разом з бустером.

   Distortion Circuit - Контур спотворення. Це може бути каскад на транзисторі, або вхідний ламповий контур підсилювача. Рівень посилення сигналу бустером, у цьому випадку, повинен бути набагато більшим, в порівнянні з транзисторним контуром спотворення.

   Скоріш за все, після спотворення сигналу знадобиться частотна корекція, яка може бути здійснена темброблоком підсилювача. За цією схемою можна отримати "that light fuzz", в якій мірі він буде подібний до звуку The Ventures здебільшого залежить від формування тембру сигналу перед його обмеженням. Також контур Distortion Circuit повинен коректно працювати на мінімальних рівнях спотворення, на що далеко не кожна фазз-схема здатна. Проте за такою структурою можна виконати багато схематичних рішень. Слід зауважити, що не були враховані харектеристики підсилювача, динаміків, мікрофонів які будуть використані у здійсненні цієї задачі. Розглянуто було формування першоджерела "that light fuzz", а як практично зробити таку схему я розповім наступного разу.