Звук відбитий від предметів із затримкою більше 50 мілісекунд називають луною, або відлунням
(не плутати з реверберацією). Характерна ознака відлуння полягає в тому, що неважко визначити напрямок проходу відбитого звуку. Вухо чує окремі повторення початкового звуку, що зменшуються за інтенсивністю.
В музичній практиці такий ефект називають ділей (Delay) або слепбек (Slapback). До появи величезної кількості аналогових та цифрових пристроїв для реалізації цього ефекту, найпоширенішим способом отримання його, був запис на магнітну плівку - Tape Delay, або, в окремих випадках, на статичний оливний барабан - Oil Can Delay. Останній не набув поширення через специфічне звучання із завалом високих частот.
Новітні цифрові пристрої з широким спектром можливостей відмінно справляються з вокальними, і не тільки, партіями. Але в багатьох випадках виконавці звертаються до Tape Delay, який має своєрідне звучання. Тому при виході нового цифрового продукту виробник все частіше пропонує режим наслідування Tape Delay.
З багатьох причин музиканти продовжують використовувати складні за конструкцією та експлуатацією стрічкові пристрої, наприклад, принципово для отримання вінтажного звуку, або роблячи виключно аналогові записи для вінілу, де цифрова обробка звуку неприпустима.
Брайaн Сетцер (Brian Setzer) про свій Tape Delay: " Ці апарати відмовляються працювати без причин і в них є старі частини, які знаходяться у паскудному стані. Навіть Space Echo може доставляти проблеми, але він є невід'ємною частиною мого звуку. Мені подобається його нестійкий ділей - він не такий досконалий, як цифровий, а це дає трохи перевантаження і блиску звучанню підсилювача Bassman. Вони також добре переносять дорогу. Найбільша проблема зі Space Echo - це роландівські стрічки, які майже неможливо знайти. Нещодавно ми знайшли трохи нових стрічок на Ebay, але довелось платити по 400 баксів за шість штук! Однак вони того варті, бо Space Echo дає класне звучання "
Розглянемо принцип роботи Tape Delay (мал. 1). Оригінал звукового сигналу потрапляє безпосередньо на підсилювач і одночасно на записуючу голівку (ГЗ). Через дуже короткий проміжок часу сигнал, записаний на магнітну стрічку, склеєну у кільце, відтворюється голівкою (ГВ) і після посилення змішується з оригіналом звукового сигналу. Частина затриманого звуку знову подається на записуючу
голівку, результатом є ефект багаторазового відлуння. Також необхідна голівка стирання запису (ГС). У багатьох конструкціях розміщують по кілька відтворюючих голівок для більшої кількості повторень. Час затримки залежить від відстані між записуючою та відтворюючою голівками (мал. 1 а) і від швидкості руху стрічки. Часто такі конструкції полюбляли називати "магнітними ревербераторами".
Зібрати такий пристрій можна на базі механізму протягування стрічки промислового магнітофона, але це не виключає можливість використання саморобної конструкції. Такий механізм повинен містити електродвигун, прогумований ролик для передачі обертання від валу електродвигуна приймального вузла, дві направляючі стійки, записуючу та відтворюючу магнітні голівки і постійний магніт для стирання запису.
Просту демонстраційну конструкцію можна швидко зробити і зі старого двокасетного магнітофона. Для цього потрібно обидві голівки (записуючу та відтворюючу) встановити в одній шахті, так як описано вище. В касеті зі стрічкою прорізати вікно для другої голівки. В схемі, де відтворений сигнал потрапляє на запис, встановити потенціометр - за його допомогою можна регулювати кількість повторень. Збільшити швидкість руху стрічки. При включенні режиму перезапис з однієї касети на іншу (при цьому повинен працювати і вхід для запису, куди підключається гітара, або інше джерело звукового сигналу), вийде найпростіший Tape Delay.
У випадку конструкції на базі двокасетного магнітофона я отримав такий звук:
Demo Tape Delay (Daimonds)
