Модифікація Mosky Dyna Compressor

    Гітарну педаль Mosky Dyna Compressor китайського виробництва, яка є спрощеною копією MXR Dyna Comp, можна придбати в багатьох онлайн магазинах за відносно невисоку ціну - приблизно 20-30 доларів, не враховуючи доставки. Звернувшись до найвідомішого китайського магазину, ця педаль може обійтись у суму не більше 19 доларів разом з доставкою. Звісно, в цьому випадку є велика ймовірність отримати дефективний пристрій. Тож, можна заощадити, тільки з впевненістю у своїх здібностях майстра.
    Схему простого та, мабуть, найпопулярнішого компресора для гітари MXR Dyna Comp, дуже легко знайти в інтернеті, але якщо відсутнє бажання власноруч його виготовляти, покупка копії Mosky може бути вараінтом.

 

 

    У моєму випадку педаль куплена все в тому ж напівшахрайському магазині виявилася з незначним дефектом - отвір в корпусі для підключення живлення був зроблений трохи вище ніж потрібно, чи то плата встановлена нижче ніж планувалось. Результатом цього при під'єднанні роз'єму живлення пристрій міг закоротити його через металевий корпус педалі. Змінити положення плати було неможливо, тому виправити це вдолось збільшивши отвір за допомогою надфілю.

    Через малий розмір корпуса педалі, виробники нам залишили тільки ручку рівня компресії "Comp", та кнопку "Bypass", а регулятор вихідного рівня "Vol" знаходиться в середині корпуса, у вигляді резистора підлаштування. Тому в цілому схема не відрізняється від MXR Dyna Comp.

    Оригінальний MXR Dyna Comp випущений у 1972 році був оснащений двома елементами керування - позначеними як "Output" і "Sensitivity" - для регулювання рівня вихідного сигналу та рівня компресії відповідно. В середині педаль містила інтегральну схему у металевому корпусі CA3080, яка залишається ключовим компонентом звучання. Особливістю цього пристрою можна вважати те, що окрім ефекту компресії він дещо змінює тембр початкового сигналу. Як позиціонує його виробник: "Це педаль, яка надає звуку іншого музичного кольору. ЇЇ тональний відтінок - це саме те, що привертає гітаристів до Dyna Comp."

    Особисто мої враження від звуку Mosky Dyna Compressor змусили в повній мірі відчути  офарбовування сигналу з відсутністю прозорості звучання - мабуть саме те, що потрібно було гітаристам семидесятих. Склалось враження наче разом з компресією звук моєї гітари (з датчиками типу P-90) пропустили ще й через якийсь невдалий фільтр. Навіть в якості бустера Dyna Compressor змушує овердрайв звучати якось без наснаги. Наступним кроком було розібратись що робить його таким, яким він є.

    Завдяки двобічній платі всі компоненти розташовані максимально компактно. Важко не звернути увагу, що, як і в оригінальному MXR Dyna Comp, на платі встановлені керамічні міжкаскадні конденсатори, а всі полярні кондесатори, окрім С11, танталові.

    Чим керувалися інженери у 1972 році застосовуючи керамічні конденсатори мені невідомо, але зважаючи на звучання яке мені довелось почути, я вирішив що немає потреби дотримуватись цієї аутентичності в копії Mosky. Всю кераміку замінюємо на плівкові конденсатори (поліестерові, поліпропіленові). Танталовий С2 я також замінив на неполярну плівку. Ємність С3 та С9 я трохи збільшив. Два полярні С5 і С6 замінив звичайними алюмінієвими електролітичними. С10 залишив з двох причин - до нього важко дістатись, та й, оскільки він працює в детекторі постійної напруги, на звук цей конденсатор не впливає. На самій заміні конденсаторів я не зупинився і яскравий, ріжучий очі - блакитний світлодіод замінив на блідо-зелений.

 

    Зауважу, плата компонентів Mosky Dyna Compressor не розрахована на багаторазову ручну пайку. Доріжки дуже тонкі і лекго можуть відпасти, тому паяти слід обережно, найтонкішим жалом паяльника! Температуру вище 300С градусів краще не застосовувати.

    Заміна конденсаторів виявилась таки не марною. Mosky Dyna Compressor позбувся неприємного тембру, та й овердрайв став більш співочим після компресії Mosky. Що до чистого звуку, то мої P-90 й надалі з ним звучать подібно хамбакерам. Насправді в цьому немає нічого дивного, якщо уважно поглянути на схему, то зрозуміло що конденсатор С4 створює звичайний фільтр нижніх частот. Навіть завдяки йому і формується цей "фірмовий" звук Dyna Comp. Щоб розширити діапазон відтворюваних частот, послідовно з С4 був доданий резистор R20 (див. схему нижче). Перемикачем S2 можно обрати два режими роботи: "Bright" - з розширеним діапазоном, "Warm" - оригінальний звук Dyna Comp.

    На слух добре помітна зміна тембру в залежності від положення перемикача S2. Також, це можна побачити на графіку АЧХ.

    Габарити корпуса не дозволяють зробити зручне керування, тому я встановив мініатюрний перемикач разом з резистором R20 на платі, приклеївши його до роз'єму живлення.

    Положення резистора підлаштування (позначеного на схемі як TRIM) я обирав на слух. В результаті встановив постійну напругу +2V на інвертованому вході мікросхеми CA3080EZ. 

Історія Fuzz гітари

    "Фаз" (Fuzz - распушатся, распыляться; широко распространенное прочтение этого слова как "фуз" или "фьуз" - неверно!). Суть эффекта - в преобразовании первоначального сигнала инструмента в прямоугольные колебания. Преобразователем служит триггерное устройство. При этом сигнал как бы "распыляется" на большое число высокочастотных составляющих, приобретая в звучании своеобразную "окраску". С помощью фильтров сигнал корректируют, добиваясь желаемого тембра.
   Недостатком "фаз" - устройств, часто ограничивающим их использование, является наличие в звучании неприятных на слух специфических призвуков, причина которых лежит в принципе работы триггера.

Радио №3, 1977г.

---

    Коли сьогодні ми згадуємо класичне гітарне Fuzz звучання, мало хто його асоціює із записами 1960-1964р.р., проте, насправді саме в ці роки розпочиналася мода на новий незвичайний гітарний звук. Одними з засновників цієї моди були The Ventures зі своїм відомим треком "The 2000 Pound Bee" 1962 року записаним із фазз пристроєм створеним Редом Роудсом (Red Rhodes) (докладніше у публікації The Ventures Sound - That Light Fuzz). Але почалось все це ще раніше за них.

    У 1960 році відомий продюсер Лі Хейзлвуд (Lee Hazelwood), використовував власний фазз-бокс, побудований радіотехніком з Phoenix, він був застосований у записі пісні Сенфорда Кларка (Sanford Clark) "Go On Home", де гітарну партію виконував Ел Кейсі (Al Casey) (не підтверджено). Але, здається, ніхто не знає, чи був це насправді найперший автономний фазз-бокс.

    Тим часом у Нешвілі співак Марті Роббінс (Marty Robbins) записує свій хіт "Don't Worry" у тому ж 1960 році. Де бас-гітарист Греді Мартін (Grady Martin) грав через несправний канал лампового мікшерного пульту Langevin, в результаті чого виникло басове соло, яке сподобалось звукорежисеру Глену Снодді (Glen Snoddy) і він не став його перезаписувати. Це не було схоже на звичне перевантаження гітарних підсилювачів, яке практикувалось ще з сорокових років, у цьому випадку звук ніби "розпушувався", звідки з'явилась назва "Fuzz".

    Достатньо важко класифікувати записи, які варто називати найпершими із звучанням Fuzz гітари, тому що подібні інциденти зі зламаною апаратурою траплялися з багатьма виконавцями. Питання лише в тому, наскільки наближений до традиційного розуміння про Fuzz можна вважати записаний звук. Наприклад, відомий трек "Jackie Brenston & His Delta Cats - Rocket 88" був записаний на студії Sun Records ще 5 березня 1951 року. На записі гітарист Віллі Кізарт (Willie Kizart) грає з пошкодженим гучномовцем гітарного комбопідсилювача, в результаті спотворений звук також дуже нагадує те, що пізніше назовуть Fuzz.

    На початку 60-их р. студійні експерименти зі спотворенням звуку набирають популярності, з'являються такі композиції як:

Grady Martin And His Guitar - The Fuzz (1961)
The Hindu's - Frenzy (1961)
The Moontrekkers - Night Of The Vampire (1961) UK

Red Rhodes

    Каліфорнійський стіл-гітарист, сесійний музикант та технік електроніки Orville 'Red' Rhodes у 1961 році (за деякими джерелами у 1960 році) створює схему фазз ефекту для використання у студії звукозапису. Транзисторна схема була розташована у невеликій металевій коробці з ручкою рівня та перемикачем байпас. Ніколи не було її виробничої версії, хоча Red Rhodes зробив декілька, так званих Rhodes fuzz педалей, для інших музикантів. Серед них це - Нокі Едвардс (Nokie Edwards) з групи The Ventures та Біллі Стренж (Billy Strange). Що призвело до появи наступних треків:

Ann-Margret - I Just Don't Understand (Billy Strange guitar) (1961)
Sheb Wooley - Skin Tight, Pin Striped, Purple Pedal Pushers (Billy Strange guitar) (1961)
The Ventures - 2000 Pound Bee (1962)
The Ventures - Wild Night (Party In Laguna) (1963)
The Ventures - The Ninth Wave (1963)

    Зрештою звукорежисер Глен Снодді разом інженером WSM-TV Ревісом В. Хоббсом (Revis V. Hobbs) створили власний транзисторний пристрій для створення такого ж ефекту, як у несправного пульту Снодді. Прототип свого фазз-боксу вони запропонували гітарній компанії Gibson. У 1962 році на основі цього прототипу компанія Gibson презентує першу в світі комерційну гітарну педаль Maestro Fuzz-Tone FZ-1.

    Пристрій мав вигляд невеликої металевої коробки з елементами керування позначеними як "VOLUME", "ATTACK", кнопкою "BYPASS", вихідним гніздом "AMPLIFIER" і вже під'єднаним вхідним кабелем. В електронній схемі Maestro FZ-1 містив три германієві транзистори RCA 2N270, що живилися від двох 1,5-вольтових елементів АА.

    У своєму першому виробничому циклі 1962 року Gibson випустили 5000 одиниць Maestro Fuzz-Tone FZ-1. Вони рекламували педаль як пристрій для імітації звучання баритонного саксу або тромбону граючи на барітон-гітарі, або бас-гітарі. Насправді отримати таке звучання з Maestro Fuzz-Tone FZ-1 без додаткової тон-корекції було не просто. Проте гітаристи не особливо і переслідували таку ціль, за допомогою Maestro Fuzz-Tone FZ-1 вони створювали новий гітарний звук. Результотам цього з'являются десятки треків, які заклали стиль гри фазз-гітари. Серед них це:

Buddy Knox - She's Gone (1962)
Tommy Roe - Heart Beat (1962)
Tommy Roe - I Found A Love (1962)
Les Brown Jr. - Swingin' And Surfin' (1962)
Kari Lynn - Cleo-Cleopatra (1962)
Bob B. Soxx And The Blue Jeans - Zip-A-Dee Doo-Dah (1962)
Ray Stevens - A Hermit Named Dave (1962)
Johnny Loren - Snake Bracelet, Painted Eyes And Cleopatra Wig (1962)
Dan Folger - Inside My Heart (1962)
The Westwoods - King Cricket (1962)
The Westwoods - King Cricket Goes To Town (1962)
Eddie Hodges - Seein' Is Believin' (1962)
Glenn Mooney - Go Steady With Me (1962)

Frankie Avalon - Don't Stop Now (1963)
The Vendors - Public Lover No. 1 (1963)
Jimmy Gordon - Buzzzzzz (1963)
Annette - Don't Stop Now (1963)
Hal Blaine & The Young Cougars - Gear Stripper (1963)
The Duals - The Big Race (1963)
The Sound Offs - The Angry Desert (1963)
Ed Forsyth - Making Up (1963)
The Ho-Dads - Honky (1963)
Jerry Cole & His Spacemen - One Color Blues (1963)
Shutdown Douglas - Night Rod (1963)
The Crew Cuts - The Three Bells (1963)
The Avalanches - I've Got My Love To Keep Me Warm (1963)
The Avalanches - Avalanche (1963) (Billy Strange guitar)
The Avalanches - Baby, It's Cold Outside (1963) (Billy Strange guitar)
Andy Doll - Train To Nowhere (1963)
Jan And Dean - I Left My Heart In San Francisco (1963)
Jan And Dean - Memphis Tennessee (1963)
Elvis Presley - Slowly But Surely (1963)
Elvis Presley - Night Life (1963)
Calvin Cool and The Surf Knobs - Surf City (1963)
Calvin Cool and The Surf Knobs - Surfer's Beat (1963)
Calvin Cool and The Surf Knobs - Surfin U.S.A. (1963)
Calvin Cool and The Surf Knobs - Beach Bash (1963)
Calvin Cool and The Surf Knobs - Pipeline (1963)
Calvin Cool and The Surf Knobs - El Tecolote (1963)
The Winners - Checkered Flag (1963) (Jerry Cole guitar)
Bruce Johnston – Surfin' 'Round The World (1963)
Bruce Johnston - Biarritz (1963)
Bruce Johnston - Virginia Beach (1963)
Bruce Johnston - Surf-A-Nova (1963)
Bruce Johnston - Hot Pastrami Mashed Potatoes Come On To Rincon (Yeah!!!) (1963)
Bruce Johnston - Malibu (1963)
The Blasters - Don't Count On The Looks (1963) (Jerry Cole guitar)
The Blasters - Long Gone (1963) (Jerry Cole guitar)
The Blasters - Steering Wheel Stuck (1963) (Jerry Cole guitar)
The Guitar Ramblers - Walk Right In (1963)
The Ultra Mates - The Huckle-Buck (1963)
The Honeys - The One You Can't Have (1963)
Stan Beaver - That Little Old Bomb Maker (1963)
Ramona King - Ballyhoo (1963)
The Ramrods - Zombie Surfer (1963) previously unissued
Lonnie Jay And The Jaynes Around And Around We Go (1963)
The Vine Street Boys - Come On Over (1963)
Bobby Vinton - Blue Skies (1963)
Bobby Vee - Buddy's Song (1963)
The Vettes - Little Ford Ragtop (1963)

The Stingers - Mojo (1964) (Jerry Cole guitar)
Echo Tones – Low Down Guitar (1963 - 1964) (Canada)
The Vampires - Have A Nice Cup Of Poison (1964)
The Vampires - Prisoner Of Zelda (1964)
The Vampires - Mud Is Thicker Than Blood (1964)
The Vampires - Four Little Monsters (1964)
Vinny Bell - Whistle Stop (Album 1964)
The Good Guys - Asphalt Wipe-Out (1964)
The Sherwoods - Monkey See, Monkey Do (1964)
Travis Wammack - Scratchy (1964)
The Hornets - The Steel Hull (1964)
Ritchie Dean - Goodbye Girl (1964)
Francoise Hardy – Je N'attends Plus Personne (France) (1964)
The Barracudas - Boss Barracuda (1964)
The Candy Johnson Show - Hound Dog (1964)
The Vettes - Devil Driver (1964)
Anita Bryant - Why Me (1964)
The Hot Rodders – The Creamer (1964) (Jerry Cole guitar)
Ray Anthony And The Swingin' Swimmers - Let's All Do The Swim (1964)
The Challengers - Hot Rod Hootenanny (1964)
The T-Bones - Rail-Vette (1964)
The T-Bones – Little Deuce Coupe (1964)
The T-Bones – Boss Drag (1964)
The T-Bones – Revvin' Buggy (1964)
The T-Bones – Hey Little Cobra (1964)
The T-Bones - Chopped Deuce (1964)
The T-Bones - Competition Coupe (1964)
Tammy Montgomery - This Time Tomorrow (1964)
The Chantays - Continental Missile (1964)
Lesley Gore - It's Gotta Be You (1964)
Lesley Gore - I Don't Wanna Be A Loser (1964)
The A-Jacks - Fury (1964)
The Five Whispers - Can't Face The Crowd (1964)
The Five Whispers - Sleep Walk (1964)
Donna Loren - Just a Little Girl (1964) (Billy Strange guitar maybe)
Elvis Presley - Wolf Call (12 June, 1964)
The Tri-Lites - You're Loookin' At My Guy (1964)
The Dials - Columbus Stockade Blues (1964)
The Dials - Sneakin' Around (1964)
The Dials - Down Home (1964)
The Dials - Climbin' The Keys (1964)
The Kickstands - Scrambler (1964)
The Rip Chords - '40 Ford Time (1964)
Gino - Hand Clappin' Time (1964)
The Shindigs (Bobby Fuller Four) - Wolfman (1964)

    Звісно, ніякого доказу того, що на всіх цих записах був використаний Maestro Fuzz-Tone FZ-1 не існує. Та малоймовірно, що багато виконавців могли наслідувати The Ventures, і застосовувати якісь унікальні пристрої індивідуально для них зроблені.

    Можливо Gibson розраховували на більший ажіотаж навколо свого нового продукту, так як у 1963 було виготовлено лише три педалі Maestro Fuzz-Tone FZ-1, а в 1964 виробництво взагалі припинили.

    Тим часом у Великобританії в 1964 році, не дочекавшись коли Maestro Fuzz-Tone стане доступним у продажу в Лондоні, молодий сесійний гітарист на ім'я Джиммі Пейдж (Jimmy Page) звернувся до техніка електроніки Роджера Майєра (Roger Mayer), щоб той створив якийсь пристрій, за звучанням схожий на фазз-гітару The Ventures. В своїй конструкції Майер використав германієві транзистори Mullard, та інші компонени які були доступні у Великобританії. Пейдж використовував цю унікальну педаль протягом наступних кількох років, як на записах сесій, так і пізніше у Yardbirds.

    Окрім цього, інженер-розробник VOX/JMI Дік Денні (Dick Denney) стверджує, що в 1962 році створив власний прототип фазз пристрою на двох транзисторах, заснований на схемах з підручників по конструкції транзисторних підсилювачів. Невідомо, чи використовувався на студійних записах цей прототип. Так, чи інакше, ці події відбились на британському звучанні тих років.

Screaming Lord Sutch - Come Back Baby (1964) UK
Carter-Lewis And The Southerners - Skinny Minnie (Jimmy Page guitar) (1964) UK
The Outlaws - Keep A Knockin' (1964) (Ritchie Blackmore Guitar) UK
The Outlaws - Shake With Me (1964) (Ritchie Blackmore Guitar) UK
Eden Kane - Gonna Do Something About You (1964) (Ritchie Blackmore Guitar) UK
Johnny Rebb And The Atlantics - Whirlpool (1964) Austr.
The McKinleys - Sweet And Tender Romance (1964) UK
Andrew Oldham Orchestra And Chorus - La Bamba (1964) UK
The Andrew Oldham Orchestra - Right Of Way (1964) UK
The Andrew Oldham Orchestra - Carrying On (1964) UK
Lulu - That's Really Some Good (1964) UK
Billy Fury - Nothin' Shakin' (But The Leaves On The Trees) (Jimmy Page guitar) (1964) UK
Tommy Bruce - Over Suzanne (1964) UK

    1965-го року, під час концертного туру по США The Rolling Stones на студії в Чикаго записали пісню "(I Can't Get No) Satisfaction", але невдовзі трек був перероблений у Голлівуді на RCA Studios. У кінцевій версії була записана гітара з Maestro Fuzz-Tone FZ-1. Після чого затребуваність фазз-бокс ефектів зросла ще більше. Gibson відновлюють своє виробництво з новою моделлю Maestro Fuzz-Tone FZ-1A.

    Maestro Fuzz-Tone FZ-1A побудований на трьох транзисторах 2N2614. Основна ідея нової конструкції та ж сама, як і в Maestro Fuzz-Tone FZ-1, але замість двох елементів живлення АА, FZ-1A живиться від однієї батареї АА, таким чином зменшуючи загальну подачу напруги з 3 В до 1,5 В. Незрозуміло, навіщо Maestro Fuzz-Tone потребував переробки, і чому вони знизили напругу живлення. Можна припустити, що він непогано функціонував і при напрузі 1,5 В, то навіщо змушувати користувача витрачатись на додатковий елемент живлення? Ємність міжкаскадних конденсаторів була також зменшена з 20 мкф до 1 мкф. Колекторний резистор в другому каскаді збільшився з 1,5 кОм до 10 кОм. Регулятор гучності більше не шунтований постійним резистором тому зменшений до 50 кОм.

    Імпортувати Maestro Fuzz-Tone було дорого, а для того, щоб придбати його в Англії, інженери-конструктори зайнялися створенням його аналога для музичних магазинів Вест-Енду. Найвідомішим з них був Ґері Хьорст (Gary Hurst) співробітник Macari's Musical Exchange з Denmark Street. На прохання Віка Фліка (Vic Flick) (гітариста John Barry Seven) в схемі Maestro Fuzz-Tone, Хьорст замінив оригінальні транзистори на Mullard OC75, збільшив вольтаж живлення до 9 В, відрегулював напругу зміщення для більш плавного, менш різкого тону, вбудував його в дерев'яний клиноподібний корпус і назвав його Tone Bender. Виробничі моделі, відомі зараз під назвою Tone Bender MkI. Хьорст створив компанію Sola Sound Ltd. разом з Ларрі Макарі (Larry Macari), і перша серія, вже в металевому корпусі, Tone Bender педалей була випущена виключно для продажу на Macari's Musical Exchange.

    В 1966 році виробники, як в США, так і у Великобританії вже не відставали, з'являється низка фазз педалей: Mosrite Fuzzrite, Astro Tone, WEM-Rush Pep Box, Marshall Supafuzz, Selmer Buzz Tone , Baldwin-Burns Buzzaround та ін. І нарешті був представлений двотранзисторний фазз Діка Денні під назвою Vox V816 Distortion Booster який під'єднувався безпосередньо до вихідного гнізда самої гітари у підвішаному стані. Той самий двонтранзисторний контур можна побачити в схемах Arbiter Fuzz-Face і Tone Bender Mark 1.5 також 1966-го року.