Коли The Blue Cat Trio заробили собі репутацію і шанувальників, посипалися численні концерти. Тріо спробувало себе на сесіях Джека Гуда (Jack Good) 'Oh Boy!' (Для яких вони записали шоу в серпні 1980 року) і група підписала контракт з голландським лейблом Rockhouse Records. Але 19 вересня 1980 року Дейв Філіпс кинув групу, яка перетворилася в тріо з барабанщика, гітариста і запрошеного саксофоніста Клайва Осборна (Clive Osborne).
Колись в 1979 році в офісі Тоні Мартіна (Tony Martin) задзвонив телефон і голос на іншому кінці дроту запитав: "Ви Тоні Мартін? Ви записуєте якісь групи? О, у мене є група!". Таке було уявлення Клінта Бредлі, який тоді очолював банду Little Tony & The Tennessee Rebels. Клінт тусувався і співав в різних групах з 1977 року, коли він зібрав The Chevys, потім були Warpath в 1978 році, Rockabilly Fever, яка потім видозмінилася в Little Tony & The Tennessee Rebels. Після того як він з іншими членами банди - соло гітаристом Брюсом Хоббсом (Bruce 'Hog' Hobbs), контрабасистом Мітчем Коусом (Mitch Caws) і барабанщиком Денні Келлі (Danny Kelly) обговорив запис, вони 13 січня 1980 року засіли в студії Frog. У дуже короткий час хлопці записали достатню кількість пісень стилістично між рок'н'роллом і рокабіллі, між електричним і акустичним басом. Велика їх частина була оригінальним матеріалом, написаним Бредлі.
Тим часом The Blue Cat Trio все ще були групою без співака і басиста. Карло Едвардс запропонував свої таланти вокаліста, але все одно залишалася проблема контрабасиста. І саме в цьому місці Тоні Мартін пов'язав Клінта Бредлі і Мітча Коуса з The Blue Cat Trio. 28 вересня 1980 року Карло Едвардс, Стеф Едвардс, Клінт Бредлі і Mітч Коус потрапили разом в студію, звідки скоро загриміла "Slap That Bass ", і вони вже знали, що спрацювалися. Через пару днів все п'ятеро (не забуватимемо про саксофоніста Клайва Осборна) вже були на шляху до Голландії, де і було вирішено, що статус "тріо" припиняє своє існування і так з'явилися Тhe Blue Cats.
Концерти стали просто сипатися на хлопців. За три тижні до початку першого туру банди по Фінляндії в 1981 році Клайв Осборн звалив з групи, щоб приєднатися до The Dynamite Band. Рік 1981-ий був дуже щільним для Тhe Blue Cats: запис другого альбому і безперервні гастролі, піком яких став тур в Італії, під час якого вони не менше 12-ти раз з'являлись на телебаченні. Роботи все ще додавалося, але всі вже розуміли, що Тhe Blue Cats як група не так вже й щаслива. Одна з висунутих причин полягала в нестачі розуміння і прийняття аудиторією матеріалу, який не підходив для вузьких рамок рокабіллі, а кожен гідний згадки музикант скаже вам, що він хоче рости, удосконалюватися і експериментувати на концертах і в студії. До червня 1982 року, апатія напала така, що Тhe Blue Cats фактично завершили виступати з концертами. У групи творча криза, і хлопці організовують новий проект - Beltane Fire. Репертуар складався з абсолютно нових оригінальних пісень, а саунд "був не схожий ні на що, коли або ким-небудь почуте", говорить фронтмен групи Клінт Бредлі. У 1984 році Beltane Fire уклали контракт з SONY і записали альбом Different Breed.
У 1989 колектив залишає басист Mітч Коус і група переміщається в США, де вони до 91-го грають втрьох під назвою Flame of The West. Після повернення до Лондону в групу приходить новий басист і музиканти, знов як Тhe Blue Cats, записують один з найбільш пам'ятних альбомів - The Tunnel. У 1993 році без будь-яких серйозних на те причин група розпадається. Завдяки збігу обставин музиканти зустрілися на сцені знову через 15 довгих років в травні 2008. Після цього концерту музикантам стали приходити листи від фанів з усього світу. Вони просили нових концертів і нових пісень. З тих пір Тhe Blue Cats продовжують грати разом і гастролюють по всьому світу.
The Blue Cats - All I Can Do Is Cry
Немає коментарів:
Дописати коментар