Гітарна компанія Mosrite була заснована в Бейкерсфілді (Bakersfield), штат Каліфорнія, в 1956 році братами Семі (Semie Moseley) та Енді Мозлі (Andy Moseley) завдяки інвестиціям Рея Ботрайта (Ray Boatright). Назва Мозрайт була поєднанням цих двох прізвищ. На початку 1960-их років інспектор виробничої лінії Mosrite Юджин Моулз (Eugene Moles) зустрів Нокі Eдвардса (Nokie Edwards) і компанія почала співпрацювати із The Ventures, в кінцевому підсумку продавати серійні гітари Mosrite Ventures Model. Історія Fuzzrite в певній мірі пов'язана ще й зі створенням підсилювачів Mosrite та Award.
В період часу коли гурт The Ventures були власниками Mosrite Distributing Company, яка керувалась бізнес-менеджером Стеном Вагнером (Stan Wagner) (компанія займалась посередницьким продажем гітар Mosrite), The Ventures запропонували створити серію власних гітарних підсилювачів, однак Mosrite не змогли спроектувати і виготовити підсилювачі своєчасно та у великих масштабах. Точна дата цих подій невідома. Басист The Ventures Боб Богл (Bob Bogle) знайшов електричну компанію у Канога Парк, передмісті Лос-Анджелеса, її бізнесом керував George Faith. Боб Богл уклав з ним угоду на створення підсилювачів під назвою Encore. Після численних замовлень з музичних магазинів по всій країні, George Faith складає повноваження, а бізнес розпався так і не розпочавши виробництво.
В той час гітари Mosrite Ventures Model дуже добре продавались і до компанії постійно надходили запити на новий підсилювач від Боба Богла. Стен Вагнер бачив великий попит і був дуже зацікавлений у продажі підсилювачів моделі The Ventures. Боб Богл знову почав шукати виробника. Модель підсилювача повинна була супроводжувати гітари Mosrite Ventures Model.
За деякими джерелами інформації, у Лос-Анджелесі був знайдений інженер-електронік (ім'я невідоме), він розробив і побудував прототип підсилювача, начебто, з вбудованим фазз ефектом Rhodes fuzz, який розробив у 1961 році музикант і технік електроніки Orville 'Red' Rhodes.
Як розповідав Ед Саннер (Ed Sanner - голова відділу електронікі у Mosrite 1965-1969 рр.): «Mosrite Distributing Company найняли ракетного інженера з бази військово-повітряних сил Ванденбергу. Хоча він і не був гітаристом, йому надали ламповий підсилювач Fender Showman і невдалу директиву, зробити те ж саме, тільки на транзисторах. Лампова схема і транзисторна протилежні на 180 градусів. Це яблука і банани».
Для виробництва у великій кількості підсилювачів за цим прототипом Стен Вагнер звернувся до компанії JB Lansing, але вони не були зацікавлені. Боб Богл знаходить компанію виробника домашніх розважальних продуктів Waters-Connelly у місті Рочестер, штат Міннесота, з якою було підписано контракт на виробництво підсилювачів. Хоча за контрактом це повинна була бути модель The Ventures, Waters-Connelly наполягли на власній назві - Award з номенклатурою The Ventures Model. Промоушен підсилювачів Award був розпочат наприкінці 1966 року, а виробництво налагодилось пізніше.
Хоча Семі Мозлі (Semie Moseley - власник компанії Mosrite) не вдалося виконати виробництво The Ventures підсилювачів, він мав ідею випускати власні моделі і найняв інженера-електроніка Говарда Дамбла (Howard Dumble). Це повинні були бути виключно Mosrite підсилювачі, без зв'язку з The Ventures. За період праці у Mosrite, Дамбл побудавав кілька прототипів підсилювачів, які не пішли у виробництво Mosrite, через недомовленість з Семі.
Точно невідомо коли саме педаль Fuzzrite з'явилася в продажу. Відомо що їх виробництво почалось в середині-кінці 1966-го року і тривало до 1968. Протягом цих років вона зазнала багатьох косметичних та технічних змін у схемі. Можна навіть сказати що виготовлялось дві абсолютно різні версії Mosrite Fuzzrite за період 1966-1968 років. Ранні педалі Fuzzrite були побудовані на двох германієвих p-n-p транзисторах 2N2613 і 2N408, в пізніших версіях використовували кремнієві n-p-n транзистори з відмінностями у схемі.
Компоненти найранішої відомої версії Mosrite Fuzzrite були розташовані на перфорованій платі. На ній відводи компонентів паялись безпосередньо один до одного - без наявності якихось доріжок на платі. В якості ємностей С1, С2, С4 використовувались полістирольні конденсатори ємністю 0.1 мікрофарад. С3, С5 - керамічні ємністю 2000 пікофарад. Ще один поляризований кондесатор С6 на 15 мікрофарад. p-n-p транзистори Q1 - 2N2613, Q2 - 2N408. Всі постійні резистори карбонові.
Вся ця електроніка розміщена в сталевій коробці з елементами керування "DEPTH.", "VOLUME.", кнопкою "BYPASS", вхідним гніздом "INST.", вихідним "AMP.", також педаль була оснащена окремим перемикачем для під'єднання 9-ти вольтового елементу живлення 6F22.
Слід звернути увагу як своєрідно реалізований True Bypass у схемі. З натисканням кнопки подвійного перемикача S1 спільний "емітерний" провідник схеми переключається на сигнальний, по якому проводиться сигнал безпосередно з вхідного до вихідного гнізда. Крім того, вимикається батарея живлення. Конденсатор C6 слугує для запобігання клацанню в звуковому тракті при під'єднанні живлення.
Унікальністю Fuzzrite схеми можна відмітити те, що вихідні сигнали "знімаються" з колекторів одночасно двох транзисторів, які поєднуються пасивним мікшером у вигляді потенціометра "DEPTH.". Так як каскади включені послідовно - зрозуміло, що рівень обмеження сигналу транзистором Q2 набагото більший ніж з першого каскаду на Q1, тому обертаючи ручку потенціометра "DEPTH." можна обирати рівень спотворень сигналу, чи то характер звуку. Але, крім цього є один важливий нюанс - сигнали з колекторів Q1 та Q2 протилежні один до одного на 180°! Звісно, звук не зникає при міксуванні двох сигналів, оскільки вони достатньо різні, але у лінійного мікшованого сигналу переважає одна з півхвиль.
Як вже згадувалось, вихідна частина схеми - "DEPTH.", "VOLUME." є пасивними елементами з досить високим вихідним імпедансом, тому така педаль розрахована на під'єднання до відповідного гітарного входу підсилювача!
По мірі виготовлення Fuzzrite педалей в конструкцію постійно вносились зміни, зокрема вдосконавлювалась плата та монтаж компонентів на ній. В якийсь період 1967-го року ємність конденсаторів С1, С2, С4 знизили до 50-47 нанофарад, а згодом замінили їх керамічними тієї ж ємності. Невідомо чи змінювались номінали потенціометрів Depth і Volume, але в цілому схема на двох германієвих p-n-p транзисторах залишалася без змін.
Германієвий Fuzzrite був знятий з виробництва у 1968 році і замінений версією на кремнієвих транзисторах. Які саме кремнієві n-p-n транзистори використовувались в педалях Fuzzrite у 1968 році не відомо. Всі фото плат цього періоду часу, які вдалось відшукати, зроблені з протилежного боку компонентів, або заклеєні стрічкою. Проте, фото вказують що кремнієва версія Fuzzrite у 1968 році була зроблена за схемою представленою нижче:
Це розповсюджа схема Fuzzrite, за якою було створено безліч клонів та модифікацій. ЇЇ я називаю спрощеною, тому що зник резистор R5-22k, який вирівнював амплітуду сигналу при різних положеннях потенціометра Depth. Відсутній фільтруючий конденсатор С4. Опір залишених чотирьох резисторів зведений до одного номіналу - 470k. Зменшення опору потенціометра Volume до 33k хоч і знижує максимальний рівень вихідного сигналу (який все одно достатньо високий), проте вигідно зменшує вихідний імпеданс. Певно що були використані всі керамічні конденсатори, окрім C6, який схожий на танталовий. Я бачив багато варіантів цієї схеми де використовувались різні кремнієві n-p-n транзистори - TZ82, 2N2926, 2N3904 і т.д.
Ще одна кремнієва версія Fuzzrite 1968-го року була побудована поєднанням Mosrite і Sprague (постачалником електроніки). В таких педалях вся схема була поміщена в помаранчеві герметичні капсули з п'ятьма контактними відводами. Невідомо чи вони мали відмінності від схем зібраних на платах.
У 1968 році Mosrite поставляли свій кремнієвий Fuzzrite компанії Guild як OEM виробник. Ці педалі продавлись під назвою Guild "Foxey Lady" і мали дещо інші корпуси та розташування елементів керування, але в іншому були ідентичні продукту Mosrite. Схема всередині версії Foxey Lady була створена з використанням того самого помаранчевого інкапсульованого модуля Sprague.
Після банкруцтва компанії Mosrite з'явилася низка модифікованих копій, а також офіційних перевидань Fuzzrite.
Існує інформація що Енді Мозлі в останні роки існування компанії нібито виявив великий запас плат разом з корпусами Fuzzrite і продовжував збирати і продавати ці педалі ще десятиліття, тому багато з уцілілих Fuzzrite, нібито шестидесятих років, насправді могли бути побудовані набагато пізніше.
Повертаючись до істрії виготовлення Award, наступним кроком було отримання Стеном Вагнером кредиту на суму 500 000 доларів США для покриття витрат на виробництво. Крім того, він зв'язався з Семі Мозлі, оскільки він відчував, що маючи назву Mosrite на новому підсилювачі Award The Ventures Model, ще більше збільшить продажі. Угодою на фіксовану суму 5000 доларів Семі Мозлі дає їм дозвіл на використання назви як, Mosrite, так і Fuzzrite.
Підсилювач Award, який виготовляли Waters-Connelly, був у двох моделях: BG-500 і BG-1000. Як повідомляється, було зроблено по 500 екземплярів кожного. Подсилювачі були маркеровані як high-end з використанням 15-ти дюймових динаміків JBL. Це був повністю транзисторний комбопідсилювач з двома каналами передпідсилювання (гітара і бас). Для каналу гітари був вбудований ланцюг ефектів - фазз, тремоло, пружинний ревербератор. Як вже зазначалось, авторство розробки Fuzzrite належить Еду Саннеру, але Award базувався на прототипі в якому повинна була бути зроблена схема фазз ефекту Rhodes fuzz. Якщо порівняти схему педалі Mosrite Fuzzrite і схему фазз ефекту вбудованного в Award, вони є однакові, не зважаючи на деякі відмінності номіналів деталей.
Ед Саннер казав: «Як наслідок, вони вирішили поставити мій Fuzzrite у Award, але не використали мій обхідний контур. Коли вимкнено фазз, він все ще завантажує схему. У моїх підсилювачах, коли вимкнено фазз, він обходить і не вантажить її. Відсутність обходу призводить до втрати яскравості у звучанні і додає прихованого шуму».
Байпас схеми Fuzzrite в підсилювачах Award був реалізований на одному релейному перемикачі (див. схему нижче), тому вихід схеми Fuzzrite завжди залишався під'єднаний через резистор R8 - 1M. Попри критику Саннера схема не позбавлена кількох компонентів, на відміну від спрощеної версії на кремнієвих n-p-n транзисторах Mosrite Fuzzrite педалей. Навіть був доданий ще один фільтруючий конденсатор С7 - 220 пікофарад. В цілому ця схема повторює оригінальну - що була на германієвих транзисторах, але з використанням кремнієвих n-p-n 2N2926, деякі номінали кореговані під кремній.
Гітарист The Ventures Нокі Едвардс казав, що схема Fuzzrite, можливо, була заснована на контурі Rhodes fuzz: «Транзисторний фазз-бокс, який розробив Red Rhodes, я використовував роками. Ми вбудували його в наш прототип та в підсилювачі Award, і я вважаю що Mosrite також використав дизайн Реда».
Нажаль для The Ventures підсилювачі Award стали катастрофою. Перші побудовані екземпляри були чудовими, але згодом контроль якості зменшився, і вони стали практично непридатними для використання. Підсилювачі почали повертати частіше ніж вони продавались. Проблемою виявився дизайнерсьий недолік, оскільки оригінальний дизайн прототипу був змінений без відома The Ventures.
Схема спрощеної версії Fuzzrite на кремнієвих n-p-n транзисторах має відносно малу кількість компонентів і не може викликати якихось труднощів при її конструюванні. Схема дуже чутлива до зовнішніх наведень, тому свій Fuzzrite, я зробив в металевому корпусі від якоїсь совкової військово-підготовчої "іграшки" "Юный радио-телеграфист".
Деталі розмістив на шматочку пресованого картону.
Схема працює на всіх малопотужних транзисторах структури n-p-n, але по різному. Поекспериментувавши з ВС211 і різними КТ315, залишив КТ3102Е. Їх звучання мені більше сподобалося. Ступінь спотворень можна змінювати рівнем подачі вхідного сигналу, тому введення змінного резистора Gain на вході розширить можливості.
Мій варіант схеми:
Немає коментарів:
Дописати коментар