Mr. Spudnik: D-Drifters-5

Перший (оригінальний) склад ансамблю 60-х:
   Давид Романишин (Дейв Роман, David Romanishyn, Dave Roman) – лідер, акордеон, електричний бас, вокал.
   Антон Романишин (Тоні Роман, Anton Romanishyn, Tony Roman) – електрична гітара, бас, вокал.
   Ігор (Йоґі) Клос (Ihor (Yogi) Klos) – скрипка, мандоліна, перкусія, вокал.
   Михайло (Майк) Клим (Mike Klym) – барабани.
   Андрій Пахолинський (Ел Теннер, Andy Pacholinski, Al Tenner) – саксофон.

У складі ансамблю з кінця 70-х:
   Randy Hiebert – гітара, бас, вокал.
   Bert Dupasquier – барабани, вокал.
   Bill Zulak – альт, вокал.
   Eddy Birkett – барабани.

Ансамбль D-Drifters 5 організований на початку 1960-х років в місті Вінніпег (Канада). Ансамбль розпочинав свою кар’єру, як гурт, що виконував переважно танцювальну музику, репертуар складався з польок, вальсів та деяких тогочасних рок-хітів. Грали музиканти на різних громадських заходах, вечірках та весіллях у Вінніпезі та околицях.

Стрімкий злет популярності D-Drifters 5 почався з 1964 року. В цьому році D-Drifters 5 в якості акомпонуючого ансамблю почав виступати з уже популярним на той час дуетом Mickey and Bunny. В 1964 і 1965 роках вони організували кілька успішних турне по українських поселеннях в Манітобі, Саскачевані та Альберті, виступали переважно в малих містечках і сільських околицях. Гладачі Mickey and Bunny отримували найповнішу розважальну програму. D-Drifters 5 найчастіше розігрівали публіку кількома польками. Головну «концертну» частину програми найчастіше вели диктори місцевого радіо. Після концерту аудиторію запрошували залишитися на танці під музику D-Drifters 5.

   Виступи Mickey and Bunny задумувалися як імітації кантрі і рок-н-рольних шоу. Всі виконавці, окрім барабанщика, грали стоячи. Музиканти могли змінювати позиції на сцені, особливо під час виконання сольних партій. Це доповнювалось різноманітними сценічними ефектами, такими як кольорове освітлення, підвищення для барабанів і спеціальні завіси, чого до цього українські ансамблі не робили.

   Хоча D-Drifters 5 були серед перших ансамблів, що додавали електронні звуки до української музики, їхні аранжування та репертуар українських народних пісень і танцювальних мелодій у великій мірі були подібними до традиційного виконання, що однаково добре сприймалось як старшим, так і молодшим поколінням української громади.

   У 1965 році D-Drifters 5 випустили альбом українських танцювальних мелодій, який мав гарний комерційний успіх. За словами Давида Романишина, було продано більше 100 тис. копій альбому по всій Північній Америці, Австралії та Європі. Багато українських танцювальних ансамблів використовували записи з цієї платівки під час своїх репетицій та виступів. Музиканти інших українських асамблів по всій Північній Америці почали переймати стиль D-Drifters 5.

   Ще однією складовою успіху D-Drifters 5 було сприйняття музикантами тогочасних музичних тенденцій. Так, у середині 1960-х років північноамериканська музична сцена зазнала значного впливу музики так званого «британського вторгнення», яскравими представниками якої були The Beatles, The Dave Clark Five, Herman’s Hermits і The Rolling Stones.

   Під цим впливом, у 1965 році ансамбль записав унікальну на той час для української музичної сцени платівку The D-Drifters 5 sing and play Beatles songs…. На платівці були записані доволі вдалі переспіви українською мовою тогочасних англомовних хітів The Beatles та інших гуртів.

Окрім вдалих переспівів англомовних хітів, музиканти D-Drifters 5 використовували й деякі візуальні образи британської групи. Музиканти носили відповідні костюми, аналогічних тим, які одягали музиканти The Beatles, фотографії та плакати ансамблю також були зроблені так щоб простежувалась аналогія з відповідною атрибутикою The Beatles. Все це сприяло тому, що про D-Drifters 5 починають говорити як про «The Ukrainian Beatles» («Українські Бітлз»).

Загалом у 60-х роках було видано 6 (?) платівок -Drifters 5, також ансамбль акомпонував при записі на платівки пісень Mickey and Bunny, те деяких інших виконавців.

   3 70-х років популярність D-Drifters 5 знижується, на перші ряди української музичної сцени у Північній Америці виходять нові музичні колективи, які уже творять українську музику з врахуванням нових музичних тенденцій.

   У 1972 році ансамбль якийсь час співпрацював (грав музику до танців) з Українським танцювальним ансамблем з Вініпегу Rusalka Uminian Dance Ensemble of Winnipeg, побував з цим колективом у Англії. Через деякий час після цих гастролів D-Drifters припинив діяльність.

   У 70-х та 80-х роках D-Drifters кілька разів відновлював свою діяльність, склад ансамблю часто змінювався. До кінця 80-х з першого складу ансамблю залишились тільки Дейв і Тоні Романишини. Ансамбль якийсь час виступав під назвою The Dave Roman Band, але з 1991 року ансамбль знову почав виступати під своєю традиційною назвою – D-Drifters.

   На початку 90-х Давид Романишини спробував знову зібрати перший склад D-Drifters 5. Проте він зумів переконати повернутися тільки Івана Клоса. Барабанщик Майк Клим відмовився, він розумів, що час ансамблю уже пройшов і що вони не зможуть відтворити успіхів, яких D-Drifters 5 мав у 60-х, його відповідь була такою: «Я повернусь тільки тоді, коли Джон Леннон повернеться в The Beatles» (на той час уже виповнилось одинадцять років від дня смерті Дж. Леннона).

   Таким чином ансамбль, у складі трьох музикантів з першого складу D-Drifters 5 (Дейв Романишин, Тоні Романишин та Івана Клос), відновив свою діяльність у 90-х. Почалась робота над записом нового матеріалу, виступи на концертах та фестивалях. У 2002 році, після десяти років праці був виданий новий альбом із записами D-Drifters – Celebration (MSCD-113).

D-Drifters-5 - Keep A Knockin (1965)